30-05-2025
Десятиріччя танкових боїв у складі Князівської бригади зробили ці слова звичними для Романа. Тепер це частина спогадів. Воїн перекваліфікувався на ремонт бронемашин – звичних і майже рідних.
Ми запросили Романа на розмову, аби з перших вуст почути історії про танкові бої на Київщині, міжнародні змагання, тяжіння до сталевих велетів, любов до родини і… секрет стильної зачіски.
Заварюйте каву і насолоджуйтеся історіями легендарного танкіста у новому випуску «ЗаДРІПаних розмов»!
Наприкінці відео – традиційний розіграш!
22-05-2025
Князівські артилеристи вміють стріляти так, щоб не лише влучити у ворога, а й потрапити на обкладинку світового медіа! 📸
Наш побратим-артилерист Володимир став обличчям одного з матеріалів The New York Times. Фото його бойової роботи ілюструє публікацію про війну росії проти України.
Пишаємося Володимиром і всіма Князівськими воїнами, які щодня боронять нашу землю від російського окупанта 💙💛
Матеріал — за посиланням (англійською мовою)
21-05-2025
Князівські логісти цілодобово забезпечують побратимів на Куп’янському напрямку всім необхідним.
Непомітно для ворога підвозять пальне, боєприпаси та продукти.
Усе – для фронту та ефективного знищення противника.
Вміємо! Можемо! Переможемо!
21-05-2025
За кількасот метрів чути характерне «дзижчання». Це неподалік району ведення бойових дій бійці батальйону безпілотних систем «Сапсан» 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого влаштували імпровізований навчальний центр. Тут проходять підготовку новачки, так і досвідчені оператори відточують свою майстерність та обмінюються досвідом.
Детальніше на АрміяInform.
20-05-2025
Арта працює. Вогняно і важко!
Арта нищить ворога. Безжально і потужно!
Арта підтримує своїх. Надійно і впевнено!
Князівські дракони-боги війни знають своє: ціль-координати-гармата вогонь! 🔥
Коротко і влучно! Без зайвих слів і метушні.
18-05-2025
Які ж вони різні!
Активні, інколи серйозні, а частіше – усміхнені. У кожному виразі обличчя – характер.
У кожному русі – впевненість та жага до життя. Навіть у короткі хвилини відпочинку вміють дарувати світло. Такі моменти — безцінні, бо саме в них живе дух нашої боротьби.
15-05-2025
Вишиванка- це не лише символ української ідентичності та зв’язку з родом, а й оберіг. Вони слугували захистом багатьом поколінням наших пращурів, а нині оберігають нас!
А ще ці символи мають виняткову красу - саме тому так гармонійно виглядають на руках наших захисниць.
Бо татуювання з українським орнаментом - це не просто прикраса. Це памʼять. Сила. Любов до коренів.
Кожна лінія - як стібок на серці. Кожен символ - частинка душі.
13-05-2025
Ми відроджуємо традиції козаків, воїнів УНР, УПА. Ми шануємо памʼять і творимо історію сучасної України!
У кожному кроці сержанта Князівської бригади - досвід. У кожному слові - вага. У кожному наказі - турбота про життя своїх людей. Він не просто навчає - він виховує. Не просто командує - веде за собою.
Коли змінюється його життя - йому дякують командування і побратими-сержанти за службу!
10-05-2025
Наш гість – піхотинець Данило, який воює з 19 років. Говоримо з ним про участь у важких боях, життя в окопах, Харківський контрнаступ і нагороду з рук Президента.
У випуску також буде розіграш. А саме – битки з нашого попереднього відео.
Не пропускайте наші наступні відео – тисніть на дзвіночок і кнопку підписатися!
А тепер нумо дивитися, коментувати і поширювати!
09-05-2025
Знайомтеся, це Руслан, фронтмен рок-гурту «Новимний Кудень». Він тимчасово лишив сцену, щоб у лавах Князівської бригади боронити дороге серцю. Але в найскладніші моменти воїн продовжує живити сили з музики. У вільні хвилини пише патріотичні рими, підбадьорює побратимів.
За філіжанкою дріп-кави Руслан розповідає про творчість та службу в Князівській бригаді, особливість рок-гурту «Новимний Кудень», долю його учасників, ділиться планами на майбутнє.
Спілкуємось у форматі мілітарі-подкасту «ЗаДРІПані розмови». Де за філіжанкою ароматної дріп-кави ближче знайомимось з Князівськими воїнами, їх унікальними історіями, мотивацію, хобі та мріями.
09-05-2025
Свіже повітря і бадьорий настрій. Бо у нього є мета: Француз мріє про вільну Україну! 🇺🇦
І попри всі фронтові труднощі, він цілеспрямовано рухається до неї!
06-05-2025
Піхота - це не пафос. Це ризик, залізна витримка, надзвичайна сила духу.
З нагоди Дня піхоти державні та відомчі нагороди Князівським воїнам-піхотинцям вручив командир бригади підполковник Анатолій Лисецький.
-Ваша стійкість, бойовий дух і братерство - це приклад для всієї країни. Ви щодня доводите, що ніхто не зламає українського воїна-піхотинця, який боронить свою землю, свій народ, своїх рідних!
Нашим загиблим побратимам і посестрам - світла пам'ять. Їхній подвиг незабутній! А ми продовжуємо боротьбу! Слава Україні!
06-05-2025
Наші красені!
Міцні, надійні. героїчні!
Україна стоїть, бо стоїть піхота!
06-05-2025
Шановні Князівські піхотинці!
Сьогодні День піхоти, ваш день!
Знаю, як кожен з вас хотів любити, мріяти, обіймати, виховувати, працювати, радіти, цінувати. Саме тому ви обрали битися! Битися та захищати своє!
Це більше, ніж вчинок. Це вияв найщиріших почуттів до всього, що близьке серцю. Ціна йому – небезпека, ризик, втома, випробовування.
Це більше, ніж служба. Це щоденний подвиг!
Ви перші, хто зустрічає ворога, хто веде бій у найтяжчих умовах, хто тримає рубежі, коли це здається неможливим.
Саме піхота - це сила, яка дає опору всім Збройним Силам України! Не дарма кажуть: Україна стоїть, бо стоїть піхота!
Дякую кожному з вас за службу, за відданість Батьківщині, за побратимство й стійкість.
А пам’ять про наших загиблих побратимів та посестер ми перетворимо на жорстоку помсту ворогу!
Разом - до Перемоги! Слава Україні!
З повагою, командир 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого
підполковник Анатолій Лисецький
05-05-2025
В армії жартома кажуть: «Чому ти знову нічого не робиш?». Я думаю, ми належимо до категорії тих військових, яким краще не мати приводу для роботи. Але зараз це не про нас. На жаль…
Каже старший лейтенант Світлана Калініна - начальниця відділення цивільно-військового співробітництва 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
З початку повномасштабного вторгнення, завдання та функції цієї структури значно розширилися. До вже існуючих додалася надзвичайно важлива та масштабна - служба супроводу.<br />
Цей напрямок роботи ЦВС допомагає адаптуватися до цивільного життя тим військовослужбовцям, які повернулися з полону, а також супроводжує лікування та реабілітацію поранених бійців. Наші фахівці дбають, щоб такі військовослужбовці отримували належні виплати та соціальні гарантії без зайвого бюрократичного навантаження.
Ще одним напрямком служби супроводу є комунікація з родинами Князівських воїнів. Особлива увага приділяється родинам загиблих воїнів, безвісти зниклих та полонених. Для цього команда Світлани організовує зустрічі та тематичні заходи, де можна обговорити наболіле, а також знайти спільне розв’язання проблем.
– Ми знаходимо вихід із багатьох ситуацій різної складності. У цьому допомагає індивідуальний підхід до кожної родини. Єдине, що не змінюється, – необхідність бути на постійному зв’язку з усіма, про кого піклуємося. Повірте, інколи треба просто вислухати людину та психологічно підтримати. У нас є свій секрет продуктивності в цьому – чудовий колектив, де кожен відповідає за конкретний напрямок і добре розуміє важливість своєї справи. Тому в підсумку маємо доволі якісний результат. Цьому сприяє й належна підготовка кожного військовослужбовця нашого відділення на курсах підвищення кваліфікації.
Пані Світлана додає, що соціальний супровід – це не лише робота її колективу. Лише злагоджена робота всіх служб військової частини дає результат.<br />
В День фахівців цивільно-військового співробітництва хочеться сказати нашим побратимам більше, ніж просто “дякуємо”!
Ви - довіра, сила й турбота.
Там, де лунає війна, ви несете людяність. Там, де розпач - приносите надію.
Ви розмовляєте з серцями, коли інші говорять зброєю.
04-05-2025
– День свого двадцятиріччя я запам’ятаю надовго. Весь день на свіжому повітрі, багато «феєрверків» та гостей. Були навіть непрохані. Але ми з ними не церемонилися – одразу стріляли на ураження. Та перш ніж викликати поліцію, послухайте, - сміючись каже старший сержант Дмитро. - Ми «святкували» на бойових позиціях під Соледаром. А ворожим штурмовикам у нас не раді.
Життєва історія Дмитра, воїна-піхотинця 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, частково нагадує девіз самої бригади: «Народжена та загартована в боях».
Хлопець народився на Тернопільщині та з дитинства мріяв стати військовим. Перш ніж втілити цю мрію, вступив до військового навчального закладу й пройшов підготовку в сержантському корпусі.
– Я випустився на початку повномасштабного вторгнення та одразу приєднався до Князівської бригади. У дев’ятнадцять років потрапив на позиції, тоді ж відбулося й моє перше зіткнення з противником. А за кілька днів – уже святкував свій двадцятий день народження. Так само в бою, серед побратимів.
Якісна підготовка в сержантському корпусі допомогла Дмитру швидко адаптуватися до бойових умов. А справжньою підтримкою стали поради й приклад побратимів.
– Коли я потрапив на позиції, усе було нове. Але я уважно дивився, як діють хлопці, брав з них приклад.
Разом із побратимами Дмитро пройшов запеклі бої під Соледаром і Бахмутом. Тепер боронить Куп’янщину. Згадує: на цьому шляху довелося приймати чимало викликів – зокрема й відповідальність за життя та здоров’я підлеглих.
– Так склалися обставини, що наприкінці 2022 року мені довелося тимчасово взяти на себе обов’язки командира роти. Спершу був шокований масштабом відповідальності, але згодом адаптувався. Добре, що поруч були досвідчені побратими, які допомагали. Ми успішно проводили наступальні дії, відновлювали контроль над втраченими позиціями.
Дмитро точно знає, що сила піхотинця не лише в зброї, а в стійкості, витримці та братерстві.
Увесь цей час Дмитра підтримують батьки та сестра. Вони добре пам’ятають малого хлопця, що понад усе захоплювався полюванням, обожнював риболовлю та мріяв стати справжнім воїном.
Тепер він здійснив свою мрію. Та попри роки змін, Дмитро щосили наближає момент повернення додому. Переможцем. Тоді настане час втілювати нові мрії – створити сім’ю, розпочати власну справу, а ще знайти улюблену вудку й гайнути на озеро чи річку…
Та спершу – міцно обійняти рідних. Як ніколи раніше. А потім промовити давно заготовлену фразу: «А я ж казав, що все буде добре, що впораємося. А ви мені вірили. Дякую за це!»
30-04-2025
В житті Сергія було багато доленосних рішень.
Історія Князівського воїна з перших вуст, як кажуть.
«На кожному життєвому розпутті намагався слідувати простим принципам – дослухатися сумління та бути чесним перед собою. Тому сьогодні я – воїн 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Ця історія про вибір. Вона почалася, коли за моїми плечима було тринадцять років військового стажу. А бойових спогадів ще більше: від прориву з оточення в районі Саур-Могили в 2014-му до боїв на Донбасі у лавах Князівської бригади. Та все це скінчилося ще в 2016 році…
23 лютого 2022 року – звичайний день з мого цивільного життя, яке я присвятив родині – дружині та донькам. Ми будували плани, мріяли, а моя нова робота у польському місті Познань мала допомогти їх втілити.
Проте наступний ранок все змінив: звістка про повномасштабне вторгнення, лічені години на збори, термінове повернення в Україну…
Ми з дружиною знали, що робити. Вона дбатиме про дітей, а я про долю нашої Батьківщини. Для нас цей вибір був очевидним: як громадяни своєї країни, ми не могли чинити інакше.
Моїм першим рішенням було повернутися в Князівську бригаду. Але до бойових побратимів зміг потрапити лише за кілька місяців, коли перевівся з підрозділу територіальної оборони.<br />
Ця війна не така, яку я пам’ятав з часів АТО. Тепер без якісного РЕБа та БПЛА багато не навоюєш. Щоб бути ефективними, доводиться постійно знаходити нові рішення щодо захисту від безпілотників та якісного маскування.
Саме з влучанням ворожого FPV-дрона, пов’язане моє поранення перше поранення. Як виявилося, найважче після поранення – відпроситися якнайшвидше повернутися до побратимів.
Згуртований колектив – це наша головна перевага. Труднощі є завжди, але серед своїх вони сприймаються та вирішуються легше. Ми підтримуємо один одного, навчаємося, спілкуємося, не даємо замикатися в собі. І нехай ми різні, кожен зі своєю історією, але ми всі тут. Адже маємо дещо спільне – наш вибір!»
29-04-2025
Вони самі та їхні емоції!
Сміються, веселяться, дуркують, і загалом – дають жару!
Потужні, справжні, наші!
Князівські воїни тримають стрій і на передовій, і у бойових буднях.
У всьому шукають позитив.
Посмішка, щира емоція, дружній погляд — усе це добряче заряджає та мотивує! 💪
24-04-2025
Коли серце втомлюється - ви лікуєте словом, коли душа тріщить - ви тримаєте тишу, яка рятує. Ви повертаєте не лише спокій, а й сенс.
Вкотре дякуємо за вашу силу, чуйність і за те, що поруч завжди!
23-04-2025
Це наші психологи.
Вони — ті, хто вчить дихати, коли легені зводить страхом.
Ті, хто вчить повертати себе з безмовної пустки після обстрілів.
Вони чують те, чого інші не витримали б: зламані голоси, історії втрат, погляди, в яких уже немає сну.
Їхня зброя — слово. Їхній щит — співпереживання.
Вони ловлять людину в момент, коли вона на межі. І часто — витягують. Це люди, які тримають небо над тими, хто тримає зброю.
Ви повертаєте до життя, до любові, до себе. І навіть тоді, коли мовчите, ваша присутність рятує!Ви працюєте там, де біль і страх, втома й надія сплітаються в один нерв — і саме вам вдається дати цьому всьому лад.
Дякуємо за надзвичайно важливу роботу!
30-03-2025
Наш гість Владислав. Служба у війську – його дитяча мрія, гаряче серце – невпинний двигун, гумор – стиль життя, реактивна артилерія – покликання, а Князівська бригада – бойова родина.
У новому випуску мілітарі-підкасту «ЗаДРІПані розмови» спілкуємось з молодим воїном Владиславом. Говоримо про сучасну українську армію, Князівські «гради», палаючих ворогів та вірних побратимів.
21-03-2025
У нас немає жалю.
Ми пам’ятаємо кожен крик, кожну сльозу, кожен удар, що витримала наша земля.
Ми йдемо до кінця. Бо це наш бій. Наша помста. Наша перемога.